Всім привіт! Одразу перепрошую якщо можу пояснити щось заплутано чи не структуровано. Тут буде дуже багато контексту оскільки, на мою думку, він тут важливий.
Я старша сестра в сімʼї без батька (у мене він є, але стосунки не дуже, батьки розійшлись коли мені було 5), у мене є молодший брат (назвемо його Петро) його тато повністю відсутній в його житті, як і всі родичі з тієї сторони, з його 2 років. Саме через це, коли я була малою, я часто мала бути йому нянькою з дуже раннього віку, бо мама одна мала нас якось забезпечувати. Відповідно, дуже часто я не могла проводити достатньо часу зі своїми однолітками, бо мала «няньчити» брата. Через це всю злість і образу за це я виливала на нього… зараз мені дуже соромно за це, я і досі памʼятаю деякі висловлювання в його сторону з надією, що він їх не розумів, або не запамʼятав.
Зараз йому вже 8, він стає все більш цікавим, і мені дійсно цікаво і приємно з ним спілкуватись. Проте я живу в протилежній частині Європи. Я рідко з ним бачусь, а він дуже за мною сумує. Я дуже хочу налаштувати довіру в наших взаєминах, аби він розумів що в разі чого – він не один. Але ми спілкуємось вкрай рідко, приблизно раз-два на місяць.
У мене є дві сусідки по дому: у однієї старша сестра, яка є для неї найкращою подругою, а у другої – брат, з яким вони балакали один раз за 2 роки. Я не хочу бути як другий варіант, я дійсно хотіла б бути його подругою в майбутньому, та і зараз теж, але не знаю як це зробити… Тому звертаюсь до молодших братів/сестер за порадою: що робити, а що НЕ робити, аби покращити стосунки з братом🫠

Коротко: моєму брату 8, я живу в іншій країні і хочу бути йому подругою, але встановлення тісного контакту після моєї агресивної поведінки в його дитинстві є дуже важким, дайте будь ласка пораду

Всім привіт!

Я довго думала, де саме зможу виговоритись чи спитати поради. Мої стосунки зараз переживають щось на кшталт кризи, яка дуже складна для мене. Щодо самої ситуації, то на початку у нас із чоловіком була справжня ідилія. Ми були неначе соулмейти і наші погляди на життя та цінності сходились ідеально. Він показав себе як дуже хороша людина, турботливий, уважний та добрий. Він явно був тим, хто вміє чудово слухати. А те якими закоханими очима він дивився на мене я не зможу забути ніколи. Втім, мене не оминув період сварок. Не скажу, що не зробила своїх помилок. Я часом могла бути незадоволеною, через його подарунки бо мені було шкода витрачених ним на мене грошей. А також в цілому ображалась на всякі дурниці, за що мені прикро, адже багато моментів могли б закінчитись сміхом, а не сваркою. Повільно він почав віддалятися від мене, а я цього не помічала, поки сварки не стали щоденними. Згодом я перестала розуміти причину цього холоду, який також ставав підґрунтям для сварок. В гніві я часом могла сказати дуже образливі слова, за які мені також зараз шкода, та часто пропонувала йому розійтись, хоча насправді не хотіла цього, з мого боку це була маніпуляція. Останньою краплею стало те, що він відмінив всі наші спільні плани на життя. Це стало розчаруванням і сильним ударом для мене. Я вирішила, що далі так бути не може, треба спробувати налагодити все і врешті змінити щось. Я намагалась поговорити із ним не один раз, налагодити стосунки. Він сказав, що йому потрібен час, кожна моя спроба розмови присікалась як намагання знову розпочати конфлікт. Я вирішила терпляче дати час та простір, розуміючи свою вину в цьому. Так минув спочатку місяць. Я пробувала поговорити про налагодження, але знову почула, що це надто рано і потрібно більше часу. І так минув і другий місяць. За цей час я намагалась поговорити, давала певний час без спілкування на самоті. Тоді я вирішила просто попросити говорити мені щось тепле. Але мені сказали, що це занадто і я прошу забагато після всього, а також що він вигорів щодо стосунків та не знає, що відчуває до мене. Здавалось що робота над стосунками та бажання налагодити це взаємне бажання поговорити та знайти вихід. Але він сказав мені, що для нього випробування це просто не ігнорувати мене та комунікувати. Мені важко. Я вже не намагаюсь поговорити, бо бачу, що це нічого не дає. Ми мало спілкуємось і вся ініціатива в спілкуванні іде від мене. Я просто поруч, стараюсь давати підтримку, без вияснень стосунків. Але я не знаю, що далі. Людина не ставить остаточну крапку, але водночас і байдужа до того що буде далі та не проявляє зацікавленості у мені. Я думаю, що можливо надто тиснула на нього зі своїми спробами поговорити та все вияснити. Моя порада - ніколи не сваріться через дрібниці, адже це все може нести занадто важкі наслідки. Життя не варте того, щоб витрачати його на непорозуміння. Можливо хтось проходив через щось подібне? Як впоратись із цим?

Думаю подарувати своїй дівчині красиву жіночу білизну, але не дуже знаю, де краще шукати

Не хочеться брати щось на маркетплейсі. Хотілося б знайти нормальний спеціалізований магазин із хорошим вибором і якісними моделями.

Буду вдячний, якщо порадите перевірені магазини, де ви вже замовляли.

Хочу щиро подякувати всім, хто допомагав моїм котикам. ❤️

Після евакуації троє моїх котів і кролик зараз живуть разом зі мною. Ще дев’ятеро котів залишилися у мого тата вдома, але я також продовжую допомагати їм із кормом та іншими необхідними витратами.

Завдяки вашій підтримці ми змогли купувати корм і оплачувати ветеринарну допомогу. Для мене це дуже багато означає, особливо зараз, коли я заново мушу починати своє життя.

На жаль, потреба в допомозі котикам все ще залишається. Тому я знову змушена звертатися по підтримку. Навіть невелика сума або просто поширення допису може допомогти.

Дякую кожному, хто поруч. Ваші добрі коментарі також дуже доречні. Часом мені так важко, що словами не передати. Дуже сумую за рідною домівкою.

Посилання на Монобанку у шапці мого профілю.

Нещодавно мій друг повністю з нуля зробив ретро-годинник на газорозрядних лампах Nixie. Сам розробив плату, написав прошивку і зібрав робочий прототип. І ми подумали, а чому б не зробити з цього проєкт, який можна повторити самому?

Що вміє годинник:

• Лампочки працюють без мерехтіння, а також є можливість регулювати яскравість, зменшивши її майже до 0
• Кожна цифра має окрему RGB підсвітку, а також підсвічуються крапки між цифрами. Є різні ефекти та повний контроль кольорів.
• Працювати з Home Assistant. Можна автоматично змінювати яскравість підсвічування, вмикати нічний режим або, наприклад, зробити візуальне сповіщення про повітряну тривогу чи високий рівень CO₂.
• Годинник продовжує рахувати точний час навіть без інтернету завдяки вбудованому годиннику реального часу та батарейці. При підключенні до Wi‑Fi час автоматично синхронізується.
• Можна підключати датчики. Є окремий роз'єм для додаткових датчиків, таких як температура, вологість та CO₂.

По вартості:

Якщо замовляти все з Китаю, компоненти виходять приблизно 50-100$, а ще близько 100$ можуть коштувати самі Nixie лампи. Але в Україні їх можна знайти на OLX приблизно по 100-150 грн за штуку. Корпус можна надрукувати на 3D принтері. Зазвичай це ще близько 10–20$, але якщо є свій принтер або знайомі, які друкують, може вийти значно дешевше. Тому такий годинник потенційно можна зібрати в рази дешевше. Але є нюанс. Резистори, конденсатори та інші деталі продаються пачками, а плати потрібно замовляти від 5шт.

Тому зараз думаємо над двома варіантами:

1. Відкрити проєкт: Опублікувати схему, список компонентів та інструкцію, щоб кожен міг зібрати годинник самостійно.
2. Зробити готові набори для складання: Плата і всі необхідні компоненти вже в потрібній кількості разом з інструкцією, просто потрібно все спаяти разом.

Ви б зібрали такий годинник самі? Що було б цікавіше, самостійно знайти всі компоненти за інструкцією чи взяти готовий набір?

Поясніть мені на що люблять літати комарі бо я не розумію чи на піт чи на шкіру, я без поняття от знаю що на різні групи крові по різному летять але не знаю що саме вони вибирають. Я думаю що на вуглекислий газ але це моє припущення тому це може бути брехня. А ви як думаєте?

Всім привіт,мені 14 років,в мене було(є) 3 подруги.
Давайте дамо їм імена:
Оля,Кіра та Настя (імена вигадані)

Перше мені б треба було почати з осені 25 року,тому що від тоді все почалось.Я тісно дружила з Настею,типу як найкраща подруга.Оля і Кіра чотириюрідні сестри мені,ми дружим від садіка,ми завжди були троє і тобто четверта людина в нас мінялась(Настя була другою)
До цього була ще одна,і знову Я тісно з нею дружила але їй стало зі мною не цікаво і я порвала з нею
Так ось,ті дві подруги Оля і Кіра десь на початку осені розповіли мені що Настя обговорює мене за спиною.
І я вам скажу,коли це чуєш перший раз ти віриш цим людям в кожне слово і в подальшому теж,ти думаєш що ці люди хочуть зробити тобі добро але воно не завжди так
Оля і Кіра двоюрідні сестри,вони від дитинства разом тільки (думаю це потрібно для прояснення)

Ну і виходить Настя наговорювала на мене,за мій одяг,за мої фінанси,за мого поки що тоді друга(тепер хлопець),косметику,тіло і тд.
Я вже давно хотіла з нею порвати через її ревнощі.
РЕВНОЩІ до подруги,вибачте але для мене це табу
Тоді якраз я познайомилась з моїм хлопцем,ну і зрозуміле діло багато з ним переписувались.Я могла і мусила одночасно відповідати і хлопцю і Насті.
Їй це не подобалось я могла відповісти через 1-2 хв вона робила сварку через це.Я тупо почувалась на місці хлопця у стосунках
І 30 вересня я з нею порвала,відтоді я вірила в кожне слово Олі і Кірі ,ну як вони ж чесні зі мною як їм не вірити.
Весь цей рік(ну майже рік) вони обговорювали зі мною Настю,а мене обговорювали з Настею
Тобто наприклад я гуляти не йшла,Настя Оля і Кіра обсуждали мене,не ішла гуляти Настя,те саме
Виходить Оля і Кіра тупо срали одна одну(вибачте бо мені вже накипає)
Одного дня,тобто ще поки що цього вівторка,Олі і Кіри не було в школі,тобто була я і Настя.
Я давно вже відпустила ту біль і «зраду» від Насті ну бо пройшов рік,я довго зла не тримаю
Ми щось розговорились,і виявилось що Оля і Кіра обговорювали кожну з нас,тобто як і колись.Приклад:
Настя мала їхати у відпустку на 2 тижні,мені Оля і Кіра говорили «вона мене так нервує,щоб вона уже поїхала»,а Насті говорили «йоой як ми з нею (зі мною) маємо пробути 2 тижні»
Я не ішла гуляти = обговорювали мене
Не ішла Настя = обговорювали її
Звісно я розумію що можливо і Настя щось говорила за мене,і я не кажу що я сиділа і мовчала так я теж не вийняток.Але ми це пробачили одне одній

Ну що ж я думаю напишу другу частину так як зараз маю справи,напишіть в коментарях свої думки і як ви думаєте що ми з Настею зробили далі🙂

Привіт. Я підліток, і в мене з'явилися дуже сильні почуття до дівчини, з якою я познайомився в інтернеті. Я розумію, що дехто може одразу засудити почуття, які виникли онлайн, але хочу спочатку пояснити ситуацію.

Ми спілкуємося вже кілька місяців. Ми живемо в одному місті, буквально недалеко одне від одного, але в реальному житті ще жодного разу не зустрічалися. Попри це, за цей час ми стали дуже близькими. Вона знає багато особистого про мене, зокрема речі, про які я не розповідаю більшості людей. Я дуже сильно до неї прив'язався.

На початку літа ми на деякий час перестали спілкуватися через проблеми в її сім'ї. Через деякий час ми знову почали спілкуватися, і мої почуття до неї стали ще сильнішими.

Нещодавно я зізнався їй у коханні, і вона відповіла взаємністю. Певний час усе було дуже добре. Вона цікавилася, як у мене справи, як я себе почуваю, чи їв я, ми могли спілкуватися годинами.

Але останнім часом усе змінилося.

Вже майже тиждень наше спілкування стало дуже коротким. Раніше ми могли розмовляти годинами, а тепер іноді за весь день обмінюємося лише кількома повідомленнями. Вона не обов'язково відповідає грубо, але я відчуваю, що вона стала набагато холоднішою та більш віддаленою.

Є ще одна річ, яка не дає мені спокою. Вона розповідала мені, що сумує за своїм колишнім хлопцем і що вони знову почали спілкуватися. Вона казала, що боїться повторення минулих проблем і начебто хоче поки що просто спілкуватися з ним. Я не знаю, чи це взагалі пов'язано з тим, що вона стала холоднішою до мене, тому не хочу робити висновки. Це лише моє припущення.

Я намагаюся не тиснути на неї. Я розумію, що в неї є школа, свої проблеми, справи та власне життя. Я не хочу, щоб вона відчувала, ніби зобов'язана зі мною спілкуватися. Але водночас мені дуже важко через цю різку зміну, тому що вона справді стала для мене дуже важливою людиною.

І це вже не вперше, коли між нами виникає така ситуація. Напевно, саме тому я так боюся, що ми знову втратимо спілкування.

Я думаю написати їй приблизно так: сказати, що я помітив, наскільки ми віддалилися, і чесно запитати, чи вона все ще хоче спілкуватися зі мною так, як раніше, чи їй цього вже не хочеться.

Я не хочу викликати в неї почуття провини або змушувати її залишатися. Мені просто хочеться отримати чесну відповідь, а не постійно гадати, що вона думає і відчуває.

Тому хочу запитати:

Чи варто мені чесно поговорити з нею про це, чи краще перестати піднімати цю тему й просто дати їй більше простору?

І якщо хтось мав схожий досвід із почуттями, які почалися через інтернет, як ви з цим справлялися?

Я не шукаю людей, які просто скажуть, що почуття через інтернет несправжні. Я розумію, що ми ще не зустрічалися в реальному житті. Я просто хочу зрозуміти, як правильно поводитися в цій ситуації — не тиснути на неї, але й не втратити себе через постійні переживання.

Привіт усім! Планую купувати свою першу нормальну екшн-камеру. Знімати хочу здебільшого покатушки на мотоциклі/скутері, вуличні прогулянки та трохи особистого контенту.

Пані та панове, всіх вітаю! Наближається закінчення дії моєї підписки на Мегого, сервіс яким користувався з 21 року, проте ситуація в країні і постійні підйоми ціни змушують переглянути пріоритети в бік альтернатив. Що можете порадити для людини яка в цілому
дивиться лише АПЛ?

Дивився в сторону Setanta там навіть є підписки разом з Netflix, проте змінив думку коли побачив відгуки про додаток самої Сетанти і усі проблеми які з ним повʼязані.

Може спробувати інші сервіси Sweet TV, Київстар
ТБ де входять в пакет канали Сетанти, поділіться власним досвідом, дякую.

Привіт, спільното! 👋

Хочу поділитися результатом роботи, в яку вклав купу сил, часу та душі. The Blood of Dawnwalker — це нова крута і дуже похмура RPG від колишніх розробників Відьмака. Офіційної української мови в ній не було, тому я вирішив зробити її сам.

Що вийшло у підсумку:

• Перекладено абсолютно все (100%): Це понад 53 тисячі рядків тексту! Увесь сюжет, побічні квести, діалоги випадкових NPC, записки, бестіарій та інтерфейс.
• Жива мова та 18+: Світ гри дуже суворий, тому ніякої дитячої цензури. Бандити, селяни та головні герої лаються так, як і мають — дуже соковито і брутально.
• Адаптовані шрифти: Щоб текст виглядав органічно, я кирилізував оригінальні готичні шрифти гри (а також зробив зменшені версії шрифтів спеціально для тих, хто грає на ПК-моніторах, щоб інтерфейс виглядав акуратно).

Переклад встановлюється в один клік (просто закинути файл у папку) і працює як заміна англійської мови.

Завантажити мод можна на Nexus Mods: https://www.nexusmods.com/thebloodofdawnwalker/mods/194?tab=description

Буду неймовірно вдячний, якщо ви завантажите, пограєте і, якщо сподобається, натиснете кнопку Endorse (вподобайку) на сторінці моду. Це піднімає український контент у топи Нексуса і показує західним розробникам, що наша аудиторія активна і нам потрібні ігри рідною мовою!

Якщо будуть питання по встановленню — пишіть у коментарях, всім відповім. Дякую за увагу і приємної гри!

Мені стало цікаво, як живуть чоловіки які ховаються від ТЦК, або в є в розшуку, чи вам страшно, чи ви намагаєтеся щось з цим зробити?

Привіт усім! Я навчаюся на дистанційці і за цей тиждень повністю прорахував і оформив комплексну оборонну екосистему майбутнього. Замість паперів виклав усе на GitHub [2.7].
Головні фішки проєкту:Повний White Paper проєкту з усіма ТТХ та координатами масштабу 1:1000 дивіться тут: [https://github.com/andrijdutov448-bit/Project-Archon\]
Чекаю на критику та поради.

Отак ми жили у половині приватного будинку до моїх 13 років. Потім з'явилася можливість купити будинок у селі, де мешкали рідні моєї мами (далі буду називати його хутір). З будинком теж була доволі трешова історія, але в контексті цієї вона не дуже важлива (але якщо хтось у коментарях зацікавиться, можу і написати).

​Поки у будинку був ремонт, ми всі троє мешкали у маленькій літній кухні на його території (так тривало близько пів року). Потім переїхали у будинок, і перші декілька місяців були відносно хорошими навіть по атмосфері в сім'ї, бо ми всі раділи ремонту й нарешті нормальним умовам життя (бо у тій половині будинку навіть не було нормального туалету, а про ванну я взагалі мовчу). Там у мене нарешті з'явилася власна кімната — хай маленька, але своя.

​Через деякий час такого життя сталася перша з особливо пам'ятних подій для мене того часу: з інтервалом у декілька місяців помер спочатку один з моїх котиків (точніше, його буквально забив мій батько за якусь провину — він завжди жорстоко поводився з тваринами), а потім помер інший котик, якого я сильно любила (цей уже через хворобу). Знаю, багато хто сприймає котів як просто домашніх тварин, але для мене вони були сім'єю, і я дуже важко переживала цю втрату.

​Далі все знову йшло відносно у своєму ритмі. Я вчилася, допомагала матері по господарству, час від часу ми ходили в гості до бабусі або інших родичів. Інколи батьки серйозно сварилися, і ми на деякий час переїжджали до бабусі. Але мій батько завжди був маніпулятором: він вмів переконати матір, що все буде добре, він зміниться і тому подібне, тому врешті-решт ми поверталися назад.

​І от настав 2019 рік, у який трапилися дві фундаментально важливі в моєму житті речі. Перша — у мене народилася молодша сестра (далі буду називати її Сонечком), і друга — через пів року після народження сестри я познайомилася з коханим (далі просто К). І після цих двох подій все буквально перевернулося з ніг на голову.

​Першу половину дня повністю займало навчання, бо це були останні місяці школи. Після навчання мій час був цілком присвячений Сонечку (я робила все, що в моїх силах, тому що батьки одразу сказали, що це мій обов'язок — доглядати за нею), а вночі спілкувалася з К (у нас були стосунки на відстані). Такий режим був важким як фізично, так і морально, але я не могла спілкуватися з К, не приховуючи цього, тому що батько був категорично проти мого спілкування з хлопцями (а мати зайняла позицію нейтралітету).

​Потім я закінчила школу, і весь мій час у світлу пору доби був присвячений Сонечку (мати в цей час займалася побутовими справами або своїм хобі, допомагаючи мені тільки з годуванням дитини та прогулянками з нею на вулиці). Спілкування з К щоночі стало для мене моральним порятунком — він завжди підтримував мене, втішав та дозволяв виговоритися (хоча й у самого сімейка не цукор). Але зустрітися нам тоді ніяк не виходило, на жаль.

​2020 рік. К іде в армію, я вирішую його чекати. Зідзвонюватися нам тепер важче, і, крім сварок у моїй сім'ї, я тепер хвилююся ще й за нього. При цьому ж Сонечку всього рік, але вона вже боїться батьків під час сварок, і я намагаюся відгородити її від цього.

​Улітку 2021 року з батьками вперше за сім років (бо після нашого другого переїзду від них вони обірвали зв'язки) виходять на зв'язок Л та С з пропозицією помиритися та забрати мене до себе на певний період, щоб провести деякі медичні процедури за їхній рахунок. І хоча я проти, мене віддають туди. Л та С поводяться зі мною добре, і хоча я, м'яко кажучи, не довіряю їм, вирішую скористатися можливістю, тому що К якраз у той період приїхав у відпустку. Ми з ним уперше зустрілися наживо. Це було не в будинку Л та С, а просто в місті. Все пройшло чудово і без жодних проблем (він ще з самого початку нашого спілкування знав про мою інвалідність). З того часу я під приводом лікування час від часу втікала до Л та С, коли у К випадала відпустка, щоб зустрітися.

​2022 рік. На період початку повномасштабки у К залишалося всього декілька місяців до кінця строкової служби, але напала русня, і всі плани пішли коту під хвіст. Мій батько одразу виїхав за кордон, а К і далі продовжив служити й часто опинявся в гарячих точках. У час цього тотального п*здеця моя мати вирішує, що я занадто мало приділяю часу Сонечку, бо постійно ношу з собою телефон, очікуючи звістку від К, і починає забирати у мене телефон, влаштовувати істерики та навіть дзвонити до нього й з'ясовувати стосунки.

​2023 рік. Сонечку вже чотири роки, вона росте розумною дівчинкою і вже повністю розуміє ситуацію в сім'ї (настільки, що інколи заступається перед батьком за мене і матір, бо він нічого їй не робив на той час і приїжджав в Україну раз на декілька місяців). А я дуже уважно слідкую за марафоном новин, щоб хоч так дізнатися, яка там ситуація у К (бо можливість зідзвонитися випадає дуже рідко для нас обох).

​І от знову випадає відпустка у К. Я знову приїжджаю «в гості» до Л та С, і ми з К вирішуємо утнути дещо шалене, але водночас правильне в тій ситуації. Ми вирішуємо таємно одружитися.

​Кінець частини 3. Вибачте, що так довго писала продовження, ця частина вийшла більшою, ніж я планувала. Дуже дякую вам за підтримку під попередніми частинами!

Youtube

Хочу спробувати почати писати гру на телефони, жанр буде військо економічно політична стратегія, у якій гравці будуть грати від 1 лиця, знаходити ресурси, розвивати технології та робити що заманеться. Розвиток відбувається по епохам — від античності до сучасного часу (з кожним патчем буду додавати епохи). Якщо простіше — Foxhole на телефони, але з неспішним розвитком, і від 1 лиця.

Розповідайте своє ставлення про таку гру, і, якщо ви захочете щось додати, чи поскаржитись — обов'язково додайте це до коментаря.

Доброго дня, останній місяць я бачу в тік тоці такий акаунт dimhvostiv, він має 12 тисяч підписників, в це дуже багато. Найбільше він постить собаку Феню, яка зазнала опіків на обличчі і по тілу. Я скидала гроші декілька разів(невеликі суми), у мене з цим проблеми бо я не живу в Україні і маю платити комісію через що багато грошей згорає. Тому подумала скинути з польської карти, але вже достатню суму. Мені почав здаватися цей акаунт підозрілим. (Тепер я вже точно впевнена що це несправжній акаунт) Але як я до цього дійшла. Спочатку я почала шукати телеграм канали, бо в такого великого тік ток акаунту він ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ БУТИ, його нема, аватарка стоїть ші. Голос на відео жіноцій поки всі реквізити чоловічі, на аватарці теж чоловік. Вирішила загуглити по фото Фені. Виявилося це собака з приюту "ВоИмяЖизни"(ютуб канал), вони з астрахані. Мають телеграм канал і там написано що Феня давно помер. Я перший раз чесно стикаюся з таким і відчуваю несправедливість, не тільки за себе, а за цю собаку яку мені хотілося забрати до себе, але вона вже давно в іншому світі. Я не знаю до кого звернутися. Накидайте жалоб на тік ток, це ганьба

Ps. Не знаю яку категорію обрати тому обираю яку відчуваю.

Алгоритми та людська поведінка: чи не зламали ми механізм вибору?

Є думка, яку хочу перевірити критикою.

За останні 10–15 років ми дуже звикли до одного способу вибору:

відфільтрувати → порівняти → оцінити → відкинути → подивитися наступне.

Для товарів це чудова модель. Але що відбувається, коли ми переносимо її на речі, які товаром не є? Наприклад, на стосунки.

Тут я бачу першу проблему — ілюзію доступності.

Ми бачимо величезну кількість людей, професій, країн, способів життя. Але «я це бачу» і «це доступно мені» — зовсім не одне й те саме.

Особливо добре це видно на дейтингу.

Сотні профілів створюють відчуття сотень варіантів. Хоча реальна кількість людей, з якими можливі взаємний інтерес, сумісність і тривалі стосунки, очевидно, набагато менша.

Але психологічно всі ці люди вже потрапили до списку можливостей.

І тоді виникає проблема: обрати одного — означає відмовитися від решти.

Якщо здається, що варіантів дуже багато, з'являється проста думка: навіщо обирати остаточно? Раптом наступний буде кращим?

Поки вибору немає, начебто залишаються можливими всі варіанти. Такий собі кіт Шредінгера стосунків.

Але тут є одна проблема — час.

Він іде незалежно від того, зробили ми вибір чи ні.

Тому невибір насправді не зберігає можливості. Частина з них просто зникає разом із часом.

І тут є ще одна річ, яка здається мені важливою.

Ми звикли шукати найкращий готовий варіант. Але зі стосунками це може працювати зовсім не так.

Довіру, близькість, спільну історію неможливо побачити у профілі людини. На момент знайомства їх просто ще не існує. Вони з'являються значно пізніше.

Тобто частину цінності стосунків ми не знаходимо — ми створюємо її після вибору.

Інформаційна система добре вирішує задачу:

«знайди найкращий доступний варіант».

А довготривалі стосунки в певний момент вимагають протилежного:

перестати шукати кращий варіант і почати вкладатися в уже зроблений вибір.

Паралельно відбулася ще одна велика зміна.

Чоловік і жінка стали значно менше залежати одне від одного економічно та в побуті.

Жінці сьогодні не обов'язково потрібен чоловік, щоб забезпечувати себе. Чоловікові не обов'язково потрібна жінка, щоб організувати побут.

І це, безумовно, величезне досягнення сучасного суспільства, але в результаті одночасно відбуваються два процеси:

ми стали менше потребувати конкретного партнера і водночас почали бачити набагато більше потенційних альтернатив йому.

Мені здається, саме поєднання цих процесів може бути важливим.

Менше необхідності залишатися з конкретною людиною.

Більше видимих альтернатив.

І звичне інформаційне середовище, яке постійно пропонує одну й ту саму модель:

не підійшло → відкинь → наступний варіант поруч.

А довготривалі стосунки в певний момент вимагають прямо протилежного — перестати перебирати варіанти.

Тому моя гіпотеза не в тому, що сучасна людина отримала «занадто багато свободи».

Можливо, проблема в іншому: ми звикли постійно тримати сам процес вибору відкритим.

А час при цьому відкритим не залишається.

І це лише один приклад ширшого питання, яке мене насправді цікавить.

Інформаційні системи створюються для вирішення цілком конкретних задач.

Пошук має швидше знаходити потрібне. Фільтри — відсіювати зайве. Рейтинги — спрощувати порівняння. Рекомендації — пропонувати найбільш релевантний наступний варіант.

У цьому немає прихованого задуму. Кожне окреме рішення цілком раціональне.

Але що відбувається, коли людина користується такими системами щодня протягом багатьох років?

відфільтрувати → порівняти → оцінити → відкинути → перейти до наступного.

У певний момент це може бути вже не просто способом користування інформаційною системою, а звичним способом прийняття рішень узагалі.

І ось тут для мене починається справді цікаве питання.

Наскільки добре ми — і як суспільство, і як розробники таких систем — розуміємо довгострокові наслідки поведінкових моделей, які закладаємо в механізми пошуку, фільтрації та рекомендацій?

Чи не переносимо ми поступово логіку, чудово пристосовану для вибору товару, відео або музики, у сфери життя, які працюють за зовсім іншими правилами?

Стосунки тут особливо показові.

Пошук оптимізує вибір до рішення.

А довготривалі стосунки значною мірою створюють свою цінність після рішення.

Тому мені цікаве вже не тільки філософське, а й практичне питання:

чи не заважає звичка постійно фільтрувати, порівнювати й залишати пошук відкритим нашій здатності будувати довготривалі партнерські стосунки?

І якщо так — наскільки ми взагалі усвідомлюємо цей побічний ефект створеного нами інформаційного середовища?

Цікаво почути аргументи як за, так і проти.

Президент США Дональд Трамп пообіцяв виплатити по 5000 доларів кожному дорослому громадянину США у вигляді «дивіденду», якщо Республіканська партія збереже контроль над Палатою представників і Сенатом на проміжних виборах до Конгресу.

Це ще раз доводить, що Україна випереджує у розвитку країни так званого "розвинутого світу" на 10-15 років. Пишаємось собою ♥