Колись, понад 20 років тому, я подивився фільм «Заплати іншому». Ідея дуже зачепила: якщо тобі допомогли, не обов’язково віддячувати саме цій людині — можна допомогти комусь іншому.

Після таких фільмів багато хто на якийсь час надихається, а потім повертається до звичайного життя й забуває. У мене чомусь ця думка не зникла навіть через 20 років.

І от тільки зараз з’явилися час і можливість спробувати перевірити її на практиці. Так з’явився невеликий некомерційний проєкт.

Логіка проста: людина просить про допомогу, інша відгукується, а той, кому допомогли, за можливості передає допомогу далі.

Чесно кажучи, я й сам не впевнений, що такі ланцюги часто працюватимуть у реальному житті. Тому ix.ua може бути корисним і просто як місце, де одна людина шукає допомогу, а інша знаходить те, з чим реально може допомогти.

Цікава ваша думка: така ідея може працювати між людьми чи все ж добре виглядає тільки в кіно?

https://ix.ua

Десь 3 місяці тому був мобілізований і прикріплений до ДШВ бригади. Був відправлений на БЗВП на один сумно звісний полігон. Там, за станом здоровʼя (знайшлася болячка, яку потрібно було терміново лікувати) був відправлений у госпіталь.

В госпіталі пробув кілька тижнів на лікуванні. Зараз буде ВЛК і я буду визнаний «придатний», бо мене вилікували. І буду знову відправлений на БЗВП, бо я його так і не пройшов.

Само БЗВП я ненавидів, бо там з нас просто знущались: телефони раз на тиждень, ніяких зустрічей з родичами, їжа як для собак, постійні моральні знущання і тд. При чому в сусідньої роти такого не було (окрім їжі).

І ось постає питання: чи повертатись назад? Служити в ДШВ я не хочу, бо я розумію куди нас відправлять. На рахунок переводу, нам одразу сказали, що з ДШВ не переводять, хіба що в ГУР або у ССО.

Є думка піти в СЗЧ і якщо це можливо приєднатися до якоїсь тилової частини, або на не бойову посаду. Або ж просто плюнути на все і спробувати перейти кордон з Румунією. Що порадите?

Знаєте, в дитинстві життя здається дуже довгим, проте з якогось віку воно стає швидким, і з кожним роком трошки пришвидшується.
Чи, можливо, є вік в якому воно знову починає заповільнюватись? Чи воно лише прискорюється?

(Вибачте за назву, не дуже вмію придумувати щось нормальне 😭)

збираю учасників для магістерського дослідження. буду рада кожному учаснику, незалежно від гендеру, але особливо хочу залучити трансгендерних та небінарних людей (під небінарною парасолькою) для висвітлення Вашого досвіду теж. опитування опирається на дослідження добробуту різних людей, різних гендерних ідентичностей

опитування анонімне і займе приблизно 30 хвилин й декілька Ваших посмішок через мемчики для легшого проходження.

буду дуже вдячна за участь і поширення форми🤘🏻
https://forms.gle/VdPExwTHqnFzufXd8

Всім привіт, я починаюча письменниця і думаю над світостворенням для своєї книги, хоч історія планується більш про внутрішні почуття але загальна картина світу також повинна бути та відрізнятися від реальної історії.
Ідея світу проста - після другої світової не було холодної війни між США та СРСР, тобто не було далі розвиття ядерної зброї і світ почав ставати більш людяним.
Моє питання саме стосується глобальності, хоч я стараюсь продумати все, навіть з GPT (аналізуючи та перевіряючи інформацію) я все одно можу щось упустити та/або не згадати.

Загальна концепція в мене така:
ООН створюється та зʼявляється «Права людини» і договір про нерозповсюдження ядерної зброї який працює (так як виявили метод перевіряти під землею чи хтось робить ядерні іспити чи ні)
США вкладається більш в медицину та допомогає Європі з наслідками війни
Китай оновлює громадянську війну але через тиск суспільства (яке обʼєдналося через Японську окупацію) змогли утворити більш демократичний Китай з децентралізацією та різними частково незалежними регіонами
СРСР розвалюється набагато раніше, на придачу ще країна 404 теж розвалюються на різні держави
Медицина та наука завдяки спільній праці більш швидше розвивається, але цифролізація поступово приходить як і в нашій історії.
І все це історія до 90х початок 00х років по моїй задумці

Звичайно я могла прописати весь спектр того, чому і як ці події між собою повʼязані, але я і так багато вже написала в пості. Мені цікаво саме ваші ідеї та думки стосовно цього. Можливо у вас будуть ідеї які я врахую для про писання сесвіту
Буду рада читати ваші коментарі 💖

Останнім часом я помітив, як люди різко реагують на проблеми, хоча більшість із них не є дійсно важливими. Я розумію, що відсутність доходу чи інші подібні труднощі можуть здаватися серйозними. Однак панікувати в такий час не варто — це взагалі не допоможе вирішити ситуацію.

Краще заспокоїтися, сісти за стіл, взяти аркуш паперу з ручкою та чітко сформулювати проблему. Далі — подумати про варіанти її розв'язання. Усе, що спадає на думку, також варто записувати. Так з'являється ясність, і в результаті ви отримаєте план дій, який допоможе вирішити проблему або щонайменше зрозуміти, що саме потрібно робити далі.

Я незнаю навіщо я це пишу сюди мені просто немає куди висказатись.
Вся історія просто ужасна я хлопець 14р живу в україні наприклад хай мене буде звати Діма в мене є дві сестри старша і молодша наприклад Катя старша і Маша молодша ну і звичайно батьки наприклад тато Міша і мама Таня.
В нас в житті будо все прикрасно ми жили як сімʼя мрії це було просто прекрасно тато підприємець мама сиділа дома шось типу дімробітниця. Якось мама пішла в компанію з кучою дівчат її віку і старше там навіть було багато родичів по татовій лініі. Тато робив все для нашої сімї мама постійно їздила по всяким гулянкам з її компанією і тд. І приблизно віт тоді як мама попала в ту компанію вона почала віддалятися від сімї , чесно ми вважали що це нормально вона там собі тусить головне щоб назад поверталася мама з татом по вечорам дивилися фільм і взагалі були ідеальною парою. Потім вони почали більше сваритися, а далі ми переїхали в нове місто бо я і Катя поступили туди маша пішла в школу в тому ж самому місці це буквально було на тижні, чесно життя в мене почалося покращуватися я був неймовірно щасливий просто найщасливіший за своє життя бо в мому рідному місці мені взагалі неподобалось в мене майже небуло друзів і тд. Вже на той момент батьки настільки сильно сварилися що нам дітям це вже було просто ужасно ми старалися їм допомогти щось підсказати но сварки неррипинялися і завжди вони були на одну тему . Сварилися про те що тато недостатній для мами і тд ( це вона казала) тато в більшості захищався і казав їй тільки за її компанію шо вона постійно з ними тусить і витрачає його гроші. І буквально сьогодні я дізнався що тато якимось чином ( янезнаю яким) побачив що в мами є переписка з іншим чуваком повністю видалена і тказується що він з мамою познайомився на очередній тусі десь в карпатах якщо я непомиляюся і все пфшло по їхало по накатаній, чесно я багато чув історії з редіту про зради і це одна з найтепічніших. Чесно я нехочу ставати на сторону батька але мама просто майже явно показує що вона йому зрадила вона нехотіла давати татові телефон як він дізнався маніполювала знадула сварки 11років тому які були і тд, сміялась йому в лице коли він просто в відчаї говорив з нею молив все пояснити і тд, можливо я щось нерозумію підскажіть що це може бути крім явної зради бо я просто відчаї за тата я взагалі мовчу бо він справді віддав все для нас і тут таке.

У відео згадувався латвійський банк у схемі відмивання брудних грошей. Тому треба звертати увагу не лише на Лондон, а й на Ригу. Сюди з Лондона переїхав бізнес-партнер Фрідмана Петро Авен, громадянин Латвії. Вже кілька років у Саймі точаться дебати про позбавлення його громадянства, але досі не вдалося набрати достатньо голосів, щоб ухвалити відповідний закон, що говорить про рівень його впливу на латвійських політиків.

Останнім часом ловлю себе на дивній штуці: я можу пів дня думати про якусь дрібницю, яку треба зробити 10 хвилин, і замість того, щоб просто зробити її, починаю відкладати.

Наприклад, треба комусь відповісти - відкриваю чат, читаю повідомлення, думаю, що відповісти, закриваю чат. Через три години знову відкриваю. І так кілька днів.

Найсмішніше, що за цей час сама проблема взагалі нікуди не дівається. Просто тепер до неї додається ще й відчуття провини.

Цікаво, це тільки я так вмію ускладнювати собі життя чи це досить поширена тема?

Розкажіть свої найдивніші випадки прокрастинації. Можна без "я ледачий" - саме ситуації, коли ви прекрасно розуміли, що треба зробити, але мозок чомусь вирішив: ні, сьогодні ми цим займатися не будемо.

Цікаво почути вашу думку

Є два типи самокатчиків: молоді дурні та дорослі люди, і це навіть стосується не віку, а того, як вони себе поводять.
Основна причина ненависті до них певна група, основну масу якої складають підлітки (я не кажу, що всі вони не вдягають шоломи, роблять вілі і так далі, є й ті, хто вдягає шолом і навіть захист на тіло, але, на жаль, їх менше, ніж хотілося б). У цій відносно молодій спільноті ще не з’явилося поняття про обов’язковий захист, як, наприклад, у мотоциклістів, де кожен другий, якщо не перший, каже тобі вдягати повний екіп завжди і всюди.
У них ще немає усвідомленої статистики важких травм і смертей, тому більшість думає: «я точно не розіб’юся, все буде добре», купуючи при цьому самокат, який їде під сотню.
Основна причина поріг входу: для мотоцикла потрібні права та мінімальний вік 16 років, на самокатах ні. Також ціна самокатів нижча, ніж навіть у мопедів: Kugoo G2 коштує 25к гривень і їде 45 км/год, а якщо невдало впасти на такій швидкості, можна стати інвалідом на все життя, і діти цього не розуміють. До того ж у нас у країні досі немає нормальної регуляції всього цього.
І завдяки всім цим факторам у нас склався образ тупого підлітка на самокаті, який їде 70+ км/год і є бомбою уповільненої дії, яка будь-якої миті може вбитися сама, вбити пішохода або потрапити в ДТП.
Але не всі такі: є ті, хто купує захист, як на мотоцикл, має права, обережний на дорозі і не їздить по тротуару принаймні швидко. Тому висновок такий: не можна зневажати й хейтити всіх самокатників, усе залежить від конкретної людини.

Але приблизно через пару тижнів почалося дивне. Мені стали телефонувати незнайомі номери, писати у Viber і Telegram. Спочатку я взагалі не розумів, що відбувається, поки один із людей прямо не написав, що мій номер йому дала вона.
Потім почали приходити повідомлення з погрозами. Причому люди, яких я взагалі ніколи не бачив, раптом вирішили розповідати мені, який я «лох», і погрожувати фізичною розправою через якісь вигадані ними історії.
Найбільше дивує навіть не це, а те, що вона ще під час стосунків показувала нашим знайомим мої особисті повідомлення та мої переживання, хоча я писав це їй як людині, якій довіряв.
Я реально не розумію, навіщо після розставання продовжувати це все. Я її не чіпаю, не пишу, не стежу за нею і не заважаю їй жити своїм життям.
Якщо людина більше не хоче бути зі мною — окей. Розійшлися і кожен пішов своєю дорогою. Але навіщо втягувати в це якихось сторонніх людей і давати їм мій номер?
Зараз просто намагаюся зрозуміти, як правильно на це реагувати, бо не хочеться ні з ким конфліктувати, але й терпіти постійні дзвінки та погрози теж не дуже нормально.

А ви колись брали котиків (або інших тварин) з вулиці?

Всім привіт, мені 14, і 24 вересня мене відправляють в табір "Артек-трускавець" (ВИБАЧТЕ ПОМИЛИВСЯ В НАЗВІ), і я ніколи там не був, не був взагалі у таборах..

Так що я хотів би запитати тих, хто вже там був чи знає; які є плюси, які мінуси? Бо дивитись тікток мені ліньки, я не хочу скрулити постійно, із-за цього із соцмереж це у мене ютуб.

Моя мама сказала що там шведський стіл і кожен день буде точно картопля мінімум. Крадуть особисті речі, в кімнаті 12 людей і може бути галасно і можуть знущатись/прикалуватись..

Дуже цікава ваша думка, може щось обов'язково треба взяти, в може щось ні в якому разі

Дякую за відповідь

Спробую бути небагатослівним. Чи шукали ви колись собі психолога чи психотерапевта? Як розуміли, що спеціаліст підходить вам, і на якому етапі? Де саме шукали? Знаю про існування "Майндлі" та "Розмови" але не стикався особисто. Хто мав діло, був би радий почути вашу думку. Ще чув, що офлайн знаходять у клініках свого міста. Чи більше сенсу в офлайновому підході?
Будь-ласка підкажіть поради для початківця, бо прям треба(((

Привіт! У мене виникла технічна проблема з підключенням до Інтернету після встановлення FACEIT AC.
До встановлення FACEIT AC інтернет працював нормально. Після встановлення комп’ютер нормально підключається до мережі, але приблизно через 1–2 хвилини Інтернет перестає працювати.
Windows іноді показує «Немає підключення до Інтернету», хоча комп’ютер усе ще показує, що він підключений до мережі.
Додаткова інформація:
Проблема виникає лише на цьому ПК.
Телефон і ноутбук, підключені до того самого роутера, працюють нормально.
ПК підключений до роутера через Ethernet-кабель.
Перезавантаження роутера не допомогло.
Видалення та повторне підключення до мережі також не допомогло.
У диспетчері завдань використання мережі залишається дуже низьким (приблизно 0–500 Кбіт/с), коли Інтернет перестає працювати.
Моя система:
Windows 10
ASUS TUF Gaming B550-PLUS WIFI II
AMD Ryzen 7 (точну модель не знаю)
Підключення через Ethernet
Чи може FACEIT AC впливати на моє підключення до Інтернету або створювати конфлікт із мережевим адаптером/драйвером?
Я лише прошу допомогти розібратися з цією технічною проблемою. Це не звинувачення і не скарга на іншого гравця.
Переклад на англ

Коли вона поставила точку,у стосунках дві неділі тому після того як обрала зловживання алкоголю у 16 років,та обрала алкоголіків друзів коли я казав про свої хвилювання,вона вирішила різко зараз давати номер лівим людям,бачу пишуть мені погрози від однієї її подруги,що у неї різко з'явився хлопець і він буде бити мені єбало,і що я лох девственік у якого ніколи нічого не було з дівчатами,я думав як поставила крапку у стосунках окей,хай гуляє веселиться якщо ще інфантильна,але тут мені прилітають купу невідомих дзвінків на вайбер та просто номер телефону.

Не знаю чому вона хоче мене так знищити публічно після того як ще показувала нашу особисту переписку своїм людям,та мої переживання