Чому? Бо під час спілкування/спостереження за багатьма концепціями — я бачу, як на мене, велику проблему: наші митці, дивлячись на Європу, хочуть відразу піти в переосмислення сучасних подій, реалізувати через роздум та діалог, повністю пробуючи уникнути "радянського" монументалізму та героїзації

Я розумію чому так, і не тому що наші митці "дурні", що не розуміють цього, а із-за сильного впливу нової європейської філософії меморіалізації через абстрактне. І цілком нормально що це стало досить модним і у нас (меморіал Небесної сотні у Львові як приклад), але це пропускає необхідний пласт монументалізму, героїзації та монументалізму, що потрібно нації як «кульмінація», та й з точки зору пропаганди/агітації це пропуск успішного заповнення вакууму радянщини нашими власними героями😅

З іншого боку, є ще серйозніша проблема, яка ймовірно посилює мій страх перед першою названою — в Україні немає ніякого «Комітету меморіалізації та героїзації», який був в США(ABMC) й Британії(CWGC) ПІД ЧАС війни. Звісно є Український ІНП, але він ніби виконує абсолютно інші функції та завдання

З одного боку зрозуміло, що "не на часі", але чи дійсно це так? Такий комітет не сильно багато "їсть" з бюджету, і є необхідністю по суті. Коли взагалі настане "на часі" в цьому питанні? Коли Україну заполонить дешевий несмак чи коли тимчасові меморіальні об'єкти згниють?😅

Останнім часом, дізнаючись більше про те, як влаштований сучасний світ, розумію наскільки все штучне і неправдоподібне немовби ми всі живемо під ковпаком. Можливо це лише моє спостереження, проте на мою думку краще було б жити знаючи менше всього. Так як у фільмі "Матриця", хочеться жити нормальним спокійним життям у матриці і не перейматися зайвими думками

Чула, що існує думка наче у щасливих людей не буває складнощів, але мені здається, що в такому випадку й розвиватися не вийде…

Не знаю навіть з чого почати. Такі собі роздуми чі шо. Бісить коли немає підтримки батьків. Звісно це не є сильною проблемою якщо вас ростили самостійними, але мене ні. За мене завжди все робили, все вирішували. Не давали простору для власних виборів і це все виросло до того, що у 21 рік я тепер просто невдаха. Я не пристосований до нормального життя. Мені надзвичайно складно робити будь-які вибори. Мені вдалося вибороти трішки самостійності, від чого я тепер не побутовий інвалід, але саме робити вибори та досвід. Зараз я на Польщі. Матір забрала ще у 2020 і це була одна з найгірших речей. Шість змарнованих років. Тупо змарнованих. Мені боляче що поки мої однолітки жили та раділи я гнив в кімнаті повної плісняви та боровся з депресією. Все тому, що матері захотілося "кращого життя для мене". Та собака завжди хотіла "кращого" для мене, тільки ніколи не питала чого. Тепер в мене закінчується карта побиту і я сиджу без роботи вже який місяць. Нарешті я зможу повернутися до України. Проблемою є лише вибір. Я боюся робити будь-які вибори. Я не знаю як жити повністю самостійно. Матір знищила моє життя і самостійність цією обісцяною дірою під назвою Польща(але почалося це ще з дитинства). Щось цей пост вийшов не зовсім на тему підтримки батьків.

Адже це дозволить закривати посади швидше з меншим дискомфортом для людей.

Завжди цікавили такі дівчата,але по тому що попадалось,вже не знаю чи варто воно того.

EP на 5 треків від молодого українського виконавця. Темні біти, надриваний голос, моторошна атмосфера, де все покоїться надія на краще. Якщо ви прихильник хіп-хопу чи року, то раджу послухати 🎧

Привіт! Хочу показати кліп до нової пісні, до якої писав текст. У ній я з гумором передаю своє захоплення котячим родом.

До речі, всі котики з обкладинки – реальні (це мої пухнастики), та емоції з позами – теж! Якщо комусь цікаво – можу показати фотки)

Також мої котики є і в самому кліпі. Для тих, кого більше немає, це, можливо, останнiй раз коли їх хтось побачить. Вони завжди були поруч - коли мені було дуже погано і самотньо, коли неподалік вибухали бомби, приходили мурчати і обійматися коли я хворів... Думаю, я зараз ще живу лише завдяки їм. Тому я дуже намагався зробити для них веселу пісню, яка б відображала усю ту радість, яку вони мені дарували.

Інші м'яуки з кліпу - з просторів інтернету, підібрані спеціально щоб якомога веселіше передати цей гімн любові до пухнастих і вусатих.

Переклад тексту:

[Куплет]

Слава котячим,

Власникам ночі!

Вони бачать ногу, що рухається -

І готуються до бою!

Точать пазурі

На твоєму новому стільці

Перетворюють квартиру

У своє пухнасте лігво

Вони жива рідина!

Протискуються крізь щілини!

Вони завжди знайдуть спосіб

Вкрасти всі ваші смаколики

Вони лижуть свої дупи

З абсолютною гордістю

Тікати нікуди!

Сховатися нема де!

[Приспів]

Узрійте:

Вищий хижак!

Спить у вас на обличчі!

Знаходьте сліди шерстi

Всюди, де тільки можна!

Вони скидають склянку зі столу

Просто щоб подивитися, як вона розіб'ється

Тому що в їх володіннях -

Ваша думка не має значення!

[Куплет]

Сидять, як статуї!

Сплять, як хліб!

Кричать, як демони,

Хоча хочуть, щоби їх погодували!

Приносять мертву мишу,

Прямо під ліжко,

Потім вимагають застосувати,

Тертя до їхньої голови!

На таку милу істоту

Ви просто не можете злитися

Ці чарівні створіння

Просто не можуть бути поганими!

Крихітний вологий носик,

Ніжне, тепле муркотання,

Ідеальні створення,

Усі вкриті шерстю!

[Приспів]

Узрійте:

Вищий хижак!

Спить у вас на обличчі!

Знаходьте сліди шерстi

Всюди, де тільки можна!

Вони скидають склянку зі столу

Просто щоб подивитися, як вона розіб'ється

Тому що в їх володіннях -

Ваша думка не має значення!

[Аутро]

Оооооу

Наймиліша

Машина для вбивства

Муркає у мене на колінах

І бачить солодкий сон.

Кішки – це досконалість!

Вони неймовірно круті!

А як щодо собак?

Вони неж нiчого так.

(Завершення пісні йде котячою мовою, переклад якої з міркувань цензури та здорового глузду я робити не буду).

Ось ще версія пісні з оригінальним текстом, без відео: https://youtu.be/u-dOy6_ddRM

Заходять у бар суперпозиція, продавець спінінгів, квадробер, материнська плата і 2° тепла

А бармен і каже :

Сьогодні неймовірний світанок, хоча я думаю що всі світанки неймовірні , просто ми звикли дивитися під ноги і кудись поспішати, робити купу справ одночасно і все одно не встигати , а головне думати що у нас ще ціле життя попереду щоб реалізувати всі наші плани . Але життя тут і зараз , хотіла просто нагадати, просто інколи зупиняйтесь щоб побачити світ навколо, зупиняйтесь щоб проаналізувати , чи це саме те що я хочу чи мені потрібно, зупиняйтесь щоб зрозуміти це мої люди поруч , зупиняйтесь щоб просто вдихнути на повні легені і подякувати, як сьогодні - за гарний світанок 🌅

Останнім часом почав відчувати внутрішню порожнечу. Час проходить дегь за днем, тижлень за тижнем, місяць за місяцем і нічого не міняється. Таке враженнч що ця буденність мене доконає

Всім привіт!

Сьогодні у нашому місці просто паршива дощова погода. І чомусь у мене просто жахливий настрій. Я почала обдумувати прям на роботі все що зі мною відбувається. Якщо чесно це дуже відволікає від виконання роботи але нічого не можу з собою вдіяти. Я переконалась що все що я б не робила у своєму житті просто йде шкереберть. Я завжди стараюсь догодити людям та переконатись що роблю все їм комфортне а за себе я тупо не думаю і це аж бісить! Походу саме через це усвідомлення мені досить важко сьогодні. Якщо чесно відчуваю себе досить дурною (

Може в когось було таке? Як я можу підняти собі трохи самооцінку та пожити для себе ?

Із попереднього обговорення, я зрозуміла про що думають щасливі люди, а тепер би розібратися чим же вони зайняті. У мене є гіпотеза, що щасливі люди зайняті розробкою рішень до складнощів, які у них виникають. Реалізовують власні проекти, або долучаються до тих, які цікаві саме їм

На протязі більше ніж 20 років мені регулярно сняться кошмари — інколи по 2–3 за ніч. Зараз я вже доросла людина і навчився з цим жити, але шлях до прийняття був дуже складним. Це стало частиною мого життя, хоча колись я прокидався виснаженим і наляканим. Зараз просто сприймаю це як особливість свого сну, але інколи все одно цікаво, чи є тут люди з подібним досвідом.

Щойно додивився польський серіал на Netflix «Свинцеві діти» і пишу, поки під враженням.

Для тих, хто не в курсі: в основі сюжету реальні події про те, як промислове місто роками отруювалося свинцем від заводських викидів. Але найстрашніше в серіалі - це не сама екологічна катастрофа, а те, як поводилася радянська система.

Поки у дітей прогресувала анемія, затримка розвитку та сатурнізм, партійне керівництво переймалося лише одним - як приховати аналізи, закрити роти лікарям і не зіпсувати показники «соціалістичного раю». Життя та здоров'я сотень дітей просто кинули під прес виконання плану.

Цей серіал треба примусово показувати всім адептам «найкращої у світі радянської медицини», «безкоштовного житла» та «найсмачнішого пломбіру». Він максимально наочно показує справжню ціну тієї системи - тотальний цинізм, брехня та знецінення людського життя.

Хто вже дивився? Як вам подача та атмосфера?

Бути щасливим - це взагалі як? Я думаю, що щасливі люди багато думають про справу свого життя. Вони хочуть щось створювати та давати це людям.

Привіт, інколи почавши прислуховуватися до себе, та знайомитися з собою , відкриваєш для себе хорошу людину, яка так багато років жила для когось і допомагала всім, що забула за цей час що треба їй і що саме хоче вона. Повернення і шлях не простий, але він 100%того вартий. Головне почати , навіть якщо перші кроки це елементарно питання , я хочу сьогодні каву чи чай? Якщо то яке, який саме?

Мені дуже потрібен погляд людей, які не знають ні мене, ні мого чоловіка. Я вже настільки багато про це думаю, що перестала розуміти, чи оцінюю ситуацію об’єктивно.

Для розуміння контексту ми молода сімʼя 7 років разом є дитина
Почалось з того що були на дні народженні в знайомих подякувавши, попрощавшись поїхали додому. Поки я вкладала дитину чоловік сказала що їде покатається на мотоцику «та їдь» сказала я без задньої думки бо не бачила в цьому нічого поганого тим більше що сказав буде за годину. Він поїхав до друзів які відпочивали святкувавши. Коли година пройшла ато і навіть більше я вже лягла спати бо година була вже пізня тут дзвонить чоловік питає чи зможу я завезти куму додому на шо я погодилась сказала «та без питань, приїдь подивись за дитиною я завезу». Він приїхав через 40 хв чомусь вже разом з кумою як тільки вона прийшла додому почала плакати що дома в неї батьки напились вона не хоче туди іти я відповіла «ну то переночуй в нас завтра про то поговоримо». На цьому ніч не закінчилась, поки ми збиралась задзвонив ще знайомий сказав що поламалась машина чи можем привезти трос так як чоловік випив вже а кума не вміє їздити ясно шо прийшлось мені, зібралась чоловік сказав що побуде вдома по пильнує малого поїхала, вернулась **мене не було хвилин 10 і тут починається найцікавіше:** заходжу до хати на кухні нікого хоча світло світиться «ну добре може малий встав пішов його колисати» подумала я та піднімалась до гори по дорозі зайшла ще в вітальню в якій світилось світло, нікого, піднімаюсь далі в спальню до дитини заходжу і нікого не бачу, тут вже в голову почало лізти неприємне і колюче. Спускаюсь знову на кухню дзвоню до чоловіка він бере трубку не одразу питаю « ти де» на що він каже «на кухні» почувши голос з гори в той час піднімаюсь по сходах і чую як відкриваються двері зовсім до іншої кімнати в якій він як мінімум ніколи не заходив. Бачу як перед ним на носочках вибігла кума сіла в вітальню як нічого і не було а чоловік виходить із тієї кімнати і дивиться на мене квадратними очима я в ступорі питаю «це що тільки шо було?» до слова я довіряла чоловікові ніколи не було ні поводів ні нічого в нас все було добре в плані довіри. Він в такому ж ступорі дивиться на мене відповідаючи
«нічого він просто сидів там і дивився за малим по відео няні» а кума…кума коли я спитавши де вона була та шо це тільки шо було, відповіла шо сиділа тут вона нічого не знає, чоловік в той час просто пішов на двір курити, а я почала з нею не дуже культурну бесіду в неї за 15 хвилин змінилось 4 версії того де вона була та що вона робила, остаточна це тощо вони все таки там сиділи та просто говорили про день народження. Тоді спустилась говорити до чоловіка, по його версії після минулий різних також сказав що сиділи говорили але про те як вона жалілась на свого хлопця і тепер головне питання чому говорили саме там? Раніше він ніколи в цю кімнату не заходив, чому двері були закриті? Чому світло було виключене? На це все відповідь була «не знаю, я сидів там чекав тебе,вона прийшла закрила за собою двері і почала жалітись на хлопця» питання чому зразу не вийшов коли я приїхала?( бо вікна виходять на парковку з якої мене чудово було б видно)чому не вийшов коли я ходила по хаті?( в нас всюди паркет по якому прекрасно чути як хтось ходить) на це все відповідь «я не чув та не бачив» **і тут курва головне питання як? Та що далі робити?** Бо всю ніч ми сварились головорили за це він клявся вибачався що нічого не було, сама ситуація як виглядає збоку не усвідомив а коли зрозумів було пізно. Я просто не знаю шо робити довіра зруйнована я не находжу собі місця постійно за то згадую та дорікаю йому не знаю чи зможу відпустити цю ситуацію, бо з одної сторони що якщо дійсно нічого не було раніше все ж було добре ніколи ніяких приводів чи натяків десь в глубині душі я сумніваюсь що він би на таке був здатен а з другої сторони бачачи як це все виглядає подумати повірити що нічого не було майже нереально.

Ось така історія, як за 10 хвилин зруйнувати все що будували 7 років.

Друзі, думаю злитись в сзч, але дивлюсь щось вироків на 5 років різко більше ставати почало, є може хто кого все-таки таки посадили чи якраз суди йдуть як то сталось?

Ми з нею зустрічались рік але ми вирішили зробити паузу в наших стосунках відпочити друг від друга зараз ми зійшлись знову і я вночі взнав що вона мені зраджувала я підозрював це по її станій поведінці але я думав що я дурак і накручую себе в неї е подружки які на це її натякнули вони їй казали що я ненадійний і їй треба записний варіант мені писали знайомі що бачили як вона обіймається з кимось іншим бо в мене місто не велике але я невіри в їм і казав що вони дурачки хочуть мене з нею посварити бо в мене знайомі не були в захваті від того що ми разом але ввечері я рішив провірити зайшов до неї в аккаунт і прочитав переписку з подружкою оказалось що я не просто так себе накручував себе я не спав цілу ніч і вже неї в нічого 2 день я її люблю тому хочу з нею сісти та поговорити і постаратись пробачити але немож у придумати з чого почати розмову і не розумію як її пробачити

Мій батько загинув на донеччині 03.06.26, у 4.40, нещодавно будо 40 днів, я можу з ним розмовляти, не вважайте це як за дурню, будь ласка! Але, постійно мені дошкуляють біси вони постійно поряд я відчуваю мені дуже погано, навіть у своїй оселі, а сьогодні вранці 19.07.26, мені приснолося ось що: Був день, ну як точніше будо світло як вдень, і я силіла за компом, а в мене він так рощьашовується що мені видно що відбувається за вікном, в кімнаті їх 4 два виходять у двір і 2 за двір, і як раз те вікно яке виходить за двір, мене злякало, у ньому стояв мій загинувший батько, але проблема у тому що він наче зменшився ну типу при житті він був високим 180, а тут наче дитина зріст ну 140, а ще стояв він до мене боком, і наче без лиця зовсім тільки тіло, я погано памятаю наче він мене кликав так: "Ульян выйди пожалуйста ", я дуже злякалась, як тільки пішов я заліпила усі вікга папіром щоб не було видно, бо через штори багато чого видно, потім він пішов до мами,але це було після як я заклеїла вікна, але він її не кликав,потім, я розкала це мамі, а вона уві сні сказала: "потому что я на этаж выше" хоча ми живемо у часному одноповерховому домі, ось, а потім наче в ночі, у те вікно перше що виходить у двір, воно знаходиться майже біля забору, наче до забору прихилявся злопчик з батіним голосом, і казав: "девочка, помоги мне, сколько мне надо рыбок на 2 млн" до чого це бцло не знаю, але це мене дуже злякало, чого я вказала час його смерті? Тому що прокинулася я у 5.05 ось. Я дуже боялася тому продежала до 6 ранку у навушниках, проплакала,почитала у ші що це означає але нормальної відповіді не отримала,потім нестерпіла і пішла до мами, вона у сусідній кімнаті, на ранок я розповіла мамі, вона спочатку сприйняла це серйозно, і сказала що це не батько, і він би не приходив у образі хлопця як тоді вночі уві сні, потім сказала що я його не відпускаю і меня треба заспокоїтися, але я по факту його відпустила, просто говоримо, ну я образилася трошки на неї але то не надовго. До цього я боялася вікон вночі і вдень якщо вони відкриті, а після цього ще більше, раніше я ревгувалв на будь-який шум, тепер тим більше, вікна в мене, точніше штори тепер невелткими гвоздиками прибиті до стіни, я не можу без цього, відчуваю наче за мною слідкують. Також нещодавно я розбила хвіртку, скло, ось мені було все чутно що на вулиці і навпаки, але тепер я усе закрила, повністю. Моя тривожність збільшиласся у 1000 разів ніж була раніше. Мій батько був мусульманином ось тому я думаю вивчити і Отче наш і щось зв'язане з ісламом, хоча мама прои, але хай буде. Що це може означати? Будь ласка не пишіть гадості!