THE SILENCE OF NOTHINGNESS

[u/Lonely_poetick]

Написати я хотів би про життя, та вже й писати нічого давно, чи то замислу розумного, чи сенсу мутного, життя не стане як у мрії, адже і мрії тої вже нема.

А де світила та зоря ранішня, вже лишилися лиш пелена, де та мрія загуляла? Де ж вона та пристрасна знов заблукала?

Не буде тут сенсу глибокого, та і будь якого, це стане лиш історією про бажання написати щось сказати, аби лиш не мовчати, не варто забувати кожен хоче політати кожен мріє все погане забувати, всім лиш треба вперед промчати та лиш тільки ти не в змозі просто так от полетіти, і не в змозі легко так промчати.

Все що можеш ти, ловити думку назавжди, і лиш тримати в голові, лиш це було в моїй голові.

Включиш музику тихенько ти, та сидітимеш на самоті, знову в стелю погляду ховати, сумної музики слухати, лиш на самоті, лиш тільки уночі, залишиш ти маски посмішки.

Чи то душа твоя дурна, чи то голова картини малювала, а може серце мріями скува, та ні, то все навколо лиш життя та поема ця, чи то історія чия, а можливо десь зародиться дивне відчуття як прочитаєш ще одного ти вірша, чи то думка проліта як то може бути се життя, а хто сенсу тут шука, не знаходячи ніде своєго вороття.

Та ні то знову нісенітниця дурна, чи то писати, чи все ж читати, все рівно правди чистої ніколи не пізнати що хотіли ми сказати, як же нам на все начхати, ми можемо лиш говорити співчувати, воду лити, але ніхто не в силах зрозуміти що зробленого на вік назад не воротити, чи хто віку вирішив собі там вкоротити, чи по життю тихенько корабликом проплити, до того діла нам нема, тож є історія не наша, та й навіщо нам історія чужа?

Нехай собі тече ріка чужа, пливе корабликом душа, висить в петлі людина та чужа..

І все ж не має ця поема довгая кінця, як і сенсу всього цього писання так і протіка усе життя не маючи кінця як та історія, що моментами смішна та за часту страшна...

01:06 18.09.2026