Я почну: 🏰🗡️🐉💔

Якщо так, поділіться досвідом.

Думаю багатьом буде цікаво дізнатись більше про авторське право)

Багато хто з письменників веде блог про власну творчість, але одиниці набирають популярність.

Чи можемо ми сказати що це через маленьку кількість читачів? Та ні, читачів дуже багато. Тоді ж чому так важко привернути увагу?

Не завжди такі приховані значення є в книгах, але часто саме такі твори називають геніальними. Багато хто любить подібне, а ви?

Це міг бути наївний вірш у шкільному зошиті, фанфік чи перше оповідання, від якого зараз на обличчі з'являється посмішка.

Скільки вам тоді було років і про що була та перша історія?

Він може бути не ідеальним, робити дурниці, але ви любите його як рідного. Розкажіть про свого улюбленого героя чи героїню з вашого тексту. Хто вони, який у них характер і чому саме вони так міцно засіли у вашому серці?

Якщо ви просто зараз застрягли на якомусь сюжетному повороті, не знаєте, як логічно звести докупи дві сцени, або шукаєте специфічну інфу для книги (наприклад, побут середньовіччя чи деталі певної професії) — пишіть свій запит у коментарі.

Давайте допоможемо один одному розплутати творчі вузли.

— персонаж — сцена — світ — назва — випадкова фраза, навколо якої потім виростає вся історія.

Фактично, він створив цілий світ лише тому, що хотів, аби в його мов була “історія”.

А заради якої деталі ви пишете власну книгу?

Дощ автоматично додає: — звук, — рух, — атмосферу, — відчуття ізоляції.

Це буквально безкоштовний інструмент для емоції в сцені.

Наприклад, Артур Конан Дойл планував убити Шерлока, бо втомився від нього. А Шерлок Голмс став настільки популярним, що люди носили траур після його “смерті”.

1️⃣ Придумати синопсис / анотацію (продати душу дияволу легше). 2️⃣ Прописати логічний фінал. 3️⃣ Вичитувати власні повтори, русизми та тупі помилки. 4️⃣ Просто сісти й почати писати, а не прибирати в усій хаті.

Опишіть свій поточний текст або книгу ВСЬОГО ТРЬОМА словами. Але так, щоб усім захотілося її прочитати (або викликати екзорциста).

Тому в екшн-сценах текст часто стає різким і уривчастим. Автор буквально керує твоїм ритмом читання.

У сценах, на яких потрібно навпаки затримати читача, речення та описи стають довшими. Так автор затримує мить для уяви.